Головне – бути особливим, бути собою

Львів – місто з особливою і винятковою стилістикою, про яку багато пишуть і говорять. Але водночас Львів – прекрасне місце для виникнення нових віянь, напрямів, вирування ідей. Одним з останніх таких проектів став art-party-shop «Усі свої», що відбувся 15 травня на базі ВАТ Скандальний Цех. Про подію, її організаторів та учасників, говоримо з «ідейним натхненником» акції Іриною Гагаріною.

Як народилася ідея Art-party-shop “Усі свої”? І як ви знайшлися з рештою організаторів, адже географія проекту досить розлога, особливо як на першу спробу?
– Ідея не нова, враховуючи, що у столиці подібні події відбуваються щомісяця. А у Львові нічого такого не спостерігалося до цієї миті.
То ж я приїхала сюди вже з метою робити для львівської молоді щось цікаве, стильне, сучасне. Адже Львів заповнений автентикою та сувенірами. А сучасних молодих дизайнерів та митців фактично забуто. Вони творять десь у закуточках. Хочеться їх показати усім! І мабуть та ж сама мета спонукала Єгора Лєбєдєва (директора галереї «Primus») запровадити ВАТ Скандальний Цех. Як ми знайшлись – не пам’ятаю. Гадаю, одне до одного людей притягують однакові думки та мета. Ми визначилися, коли саме я можу втілити свій проект у життя, і все закрутилося.

Але без допомоги я б не спромоглася таке втілити. Мабуть, все в житті не випадково, адже в Контакті познайомилася з Каті (Каті Соколенко,Popcorn – прим.ред.), яка разом з Людським Об’єднанням “Свої” організовує подібні тусовки у Запоріжжі постійно. Домовилися, що назва “Усі свої” буде вдалою. І почалося!) Знову ж таки – не випадково знайшлися з Женею (Євгенія Сааді – прим.ред.), яка чудово розуміється у організації масштабних подій. Вона ж і є моєю правою рукою у Львові. Без моральної та матеріальної підтримки коханої людини я теж навряд чи здатна була б так далеко замахнулися). То ж вдячна Руслану (Руслан Espe – прим.ред.) за чимале терпіння! Адже у критичні моменти я нестерпна. А подібних моментів було вдосталь. Усе робилося швидко, виходячи із обставин з приміщенням.

Тобто за півтора місяці нашій (вже тепер) команді (!) вдалося організувати ВПЕРШЕ у Львові тусовку та шопінг для молоді “Усі свої”. Сашко (Sashko Meta – прим.ред.) – то було відкриття року, так би мовити. Саме він відкрив для мене світ молодих львівських дизайнерів. Я зрозуміла, що тут так багато талановитої молоді! Лишилося надати їм простір для реалізації. От так і народився концепт-простір “Рудий пес”. Тепер, думаю, просто “Рудий”). Багато у чому мене підтримувала ще одна людина – Азіза (Азіза Сіроочєнко – прим.ред.). Вона зі мною ще від відкриття крамнички, на її плечах була робота там. Це дуже полегшило мені працю над ідеями та проектом.

Першопочатково стильним джерелом повинен був стати “Рудий пес” – зовсім невеличка, але душевна крамничка речей молодих дизайнерів. Але тепер я розумію, що командою ми можемо зробити більше, аніж однією маленькою крамничкою.

– Які труднощі виникають у ініціативної молоді на шляху до втілення подібних задумів?
Які труднощі? Найперше – нестача коштів на реалізацію задуманого. Друге – у Львові темпи життя повільніші, ніж, наприклад, у столиці. Тому, як сказав один з митців, тут немає конкуренції, тому немає сенсу кудись поспішати, поспішати творити… То ж повільність теж заважає… Третє – відсутність місця, простору для реалізації. Або недостатня його кількість. І це лише верхівка айсбергу, мабуть… Далі – буде видно, що нам може заважати))

– Як Ви обирали дизайнерів та майстрів для виставки – чи були якісь особливі критерії?
Мені хотілось зібрати десяток найкращих молодих дизайнерів одягу, прикрас, аксесуарів і навіть меблів та хендмейдерів із якісною продукцією. Але не лише зі Львова, а з усієї України. Щоб львівські митці та споживачі стильних штучок побачили, що можна робити не лише сувеніри власноруч, але й стильні речі, які хочеться носити з собою чи на собі щодня. Хотілося, щоб творча молодь звернула увагу на власний талант, а не лише працювала на туристів. Коли ремісник перетворюється на творця – це найпрекрасніший момент! Сподіваюся, нам вдалося зачепити дизайнерів за живе, щоб їм і надалі хотілося робити стильні, модні, якісні речі на повсякдень.

– Як проходила акція? Які основні здобутки вашій команді хотілося б примножити, а що, можливо, не вдалося втілити?
Як для першої стильної молодіжної тусовки з шопінгом то, на мій погляд, нам вдалося відтворити атмосферу легкості, натхнення, невпинної творчості. Враховуючи, що львівська молодь ще не знайома із подібними збіговиськами, що у місті у цей день проходили молодіжні події, що на грандіозний піар нам не вистачило часу, що місце було далеко не у центрі Львова – навіть зважаючи на все це, до нас прийшли відвідувачі – цікаві, колоритні. І приємно відмітити, що навіть коли вони витратили усі гроші на цікаві речі, передивилися усі мультики у кінозалі, покаталися на велосипедах приміщенням, походили по канату, посиділи на дизайнерських меблях – навіть після цього вони неохоче покидали наш Цех. Бо там насправді було неймовірно. Але це зараз я відчуваю. А в той момент я дуже переймалася, щоб кожен учасник лишився задоволеним, щоб усе проходило за планом, щоб прийшло достатньо відвідувачів, щоб усім було цікаво. Тому навіть на хвильку не присіла за цілісінький день.

Ця подія для мене – як бойове хрещення нашої команди. Хотілося бути на висоті. Гадаю, нам це вдалося. Хтось може казати про те, що було не достатньо відвідувачів чи реклами. Вони також мають рацію. Але ми проаналізували усі помилки і надалі плануємо ще масштабніші та якісніші події. Адже досвід – це помилки, на яких треба вчитись. Інакше вони так і залишаться у пам’яті помилками.

Який він – ваш покупець, гість, клієнт? На кого орієнтуються “УСІ СВОЇ”?
Такий, як ми, як ті молоді дизайнери та хендмейдери, які приймали участь: яскравий, цікавий, творчий, вільний, інтелектуал, різносторонній, молодий, стильний. Той, кого цікавить сучасне мистецтво, той, хто цінує ретро, той, хто осторонь від революцій – просто живе, насолоджується життям, спілкується, знайомиться, творить, слухає музику, захоплюється, кохає. То просто живі люди, із живими емоціями. І дуже приємно, що саме таких відвідувачів зафіксували камери фотоапаратів на нашій тусовці. Мабуть, завдяки тому, що нам вдалося зібрати таку кількість креативної та стильної молоді, і вийшла така надзвичайна атмосфера!

Серед учасників, хочу зауважити, був осередок для безпритульних “Оселя”. Вони теж приїхали зі своїми речами. І дуже гармонійно вписалися у сучасну модну тусовку зі старими платівками, окулярами, сумочками… Їхні товари самі по собі несли особливу атмосферу. Я не втрималась і накупила собі дечого цікавого. До чого я веду? До того, що тут немає вікових обмежень ні для речей, ні для людей. Головне – бути особливим, бути собою.

І наостанок – побажайте щось вашим гостям (і майбутнім також) напередодні літа.
Бажаю гарно відпочити, обов’язково відвідати ті місця, які вас надихають. Завести хоча б одне нове знайомство. Подарувати хоча б одну посмішку оточуючим. І стежити за новинами Львова, щоб нічого цікавого не проґавити!)
Дякую.

Розмовляла Євгенія Нестерович