Лекція «Як матерія перетворюється на енергію. Олександр Богомазов»

Світ визнавав Богомазова поступово. 1966 – напівлегальна виставка «українського Пікассо» у Спілці письменників, Київ. 1973 –сенсаційний показ його творів у Лондоні на виставці «Мрія Татліна». Богомазова визнано одним з трьох найбільших художників –футуристів Європи – італієць Боччоні, німець Франц Марк, українець Богомазов.

1991- персоналка у Тулузі.
2015 –на постійній експозиції гонорового музею футуризму в Утрехті.

Був у нього «меланхолійний період» з мрійливо-скорботними, блакитно- примарними акварелями. І раптом -1913 рік. Душа художника увійшла в резонанс з вольовим активним імпульсом, який долає Смерть. Того року він юдружився з маляркою Вандою Монастирською через п’ять рокі після їхнього знайомства. Й ось «чорна меланхолія, себто Санько»,(як підписав він одного листа) відчув ритми Життя, потік дужої енергії, у променях якої по-новому забриніла рідна земля, найтепліше місце у космосі. «Київ, промовив він, виповнений прекрасного динамізму. Тут вулиці впираються в небо, лінії енергійні, вони падають, розбиваються, співають і грають.»

Відчуття включеності близьких явищ у космічну енергетику усвідомив Богомазов у вибухових для нього 1913-1914 роках. 1920-і, він професор Київського художнього інституту поруч з вельтмейстерами Малевичем, Татліним , Бойчуом, Пальмовим. Помер Олександр Костьович 1930, п’ятдесяти років, від сухот – хвороби злидарів