Early Melons. Blava. Wiz-Art.

17-22 березня ми були в Братиславі. Офіційною метою нашої подорожі було відвідати фестиваль студентських короткометражних фільмів «Early Melons», який організовують наші словацькі партнери, познайомитись з максимальною кількістю людей, що туди приїхали, розрекламувати WIZ-ART, Львів, Україну і, звичайно, перейнятись фестивальною атмосферою. На мене до того ж була покладена місія бути однією з п’яти осіб, що складали почесне міжнародне журі, до якого також входили португальський фотограф, сценарист і актор Нуно Баракас, словацька режисерка Даніела Руснокова, директор Будапештської кінематографічної академії Янош Ксантус та німецький режисер Маркус Вамбсганс. Кожен з журі по-своєму цікавий, з неординарним поглядом на поняття «якісний фестивальний продукт» – це часто заводило наші дискусії в глухий кут, хоча навіть після «майже бійок» ми залишились друзями, а після оголошення остаточного рішення всі разом бурхливо відсвяткували закриття «Early Melons».

Крім конкурсної та позаконкурсної програм на фестивалі постійно діяла секція відеоарту та експериментальних робіт. Цікавою інновацією стали презентації кожного із членів журі, які зробили нас ближчими до глядача, дозволили поспілкуватись і показати або власні роботи, або роботи, які нам імпонують. Я з гордістю представила свою підбірку найкращого та найулюбленішого з минулорічного фестивалю WIZ-ART, що відбувався у травні 2009 року, і включила до показу кілька улюблених українських кліпів, що увійшли до програми «Videologii». Серед публіки, яка дуже тепло реагувала на кожен фільм, було багато іноземних гостей: фінська режисерка Марі Каісу Мононен, угорські аніматори, німецька делегація режисерів, багато російських, польських, словацьких та чеських колег.

Будь-який кінофестиваль – це насамперед двіж (словацькою мовою – žurka), у ході якого присутні дивляться багато фільмів, багато п’ють, мало сплять, і навіть малознайомі люди спілкуються на найвідвертіші теми. Кожного вечора – вечірка-закриття тяжкого «робочого дня». За добре влаштований побут, цікаву програму, індивідульний підхід до кожного з запрошених хочеться висловити особливу подяку організаторам, а всім іншим – за те, що долучились до створення атмосфери братерства, розкутості, пліткували з нами і навіть пліткували про нас.

Блава – як на місцевому діалекті називають Братиславу – місто маленьке, з амбіціями мегаполіса, little big city – слоган, який чомусь так не подобається корінному жителю цього міста, сучасному словацькому письменнику Міхалу Гворецькому. Маленьке і затишне, воно нагадує нам Люксембург і Любляну, дивує дрібничками, як от всюдисущі бронзові скульптури в найнеочікуваніших місцях, памятники НЛО і Євро, найменша, як нас намагались переконати у нічному автобусі, скульптура в Європі, брендовий одяг для Мадонни, п’ятий у моїй памяті центр Європи. Братислава запам’яталась нам недільного сонячного пообіддя, коли ми шукали поштову скриньку, не змогли купити ролики у дитячому магазині Dráčik, бо той був закритий, і, не стримавшись, обійнялись на площі в центрі міста.

Незабаром, 20-23 травня, проходитиме фестиваль WIZ-ART 2010, програма буде не менш насиченою, ми побачимо найновіші, найяскравіші короткометражні фільми з багатьох країн світу, розважатимемось і будуватимемо мости між країнами, культурами, людьми, і, будьте певні, серед гостей ви зустрінете наших нових друзів з інших країн і, звичайно, наших словацьких партнерів з «Early Melons», які пообіцяли почастувати львів’ян ранніми кавунами з Братислави!

Ольга Сало