Вистава «Еклезіаст»
Коледж готує молодших спеціалістів і бакалаврів за такими спеціалізаціями: монументально-декоративне малярство, монументально-декоративна скульптура, моделювання одягу, дизайн архітектурного середовища, художня кераміка, художній метал, художні вироби з дерева, художнє ткацтво, графічний дизайн, реставрація творів мистецтва.
Крайня потреба у фахівцях з художньої обробки дерева, металу, майстрів художнього ткацтва, кераміки привели до рішення Міністерства віросповідань і освіти Австрійської імперії про затвердження 18 грудня 1876 року статусу навчального закладу при Художньо-промисловому музеї як «Промислової школи рисунку та моделювання». Ця дата започатковує професійну мистецьку освіту у Львові і Галичині. У 1882 році Школа отримує назву «Школа артистичного промислу». Першим директором був Вінсент Чершніц. Влада міста постійно опікувалася навчальним закладом, піклувалася про його становлення і розвиток.
Згодом школу артистичного промислу перейменовують у «Державну промислову школу» і приймають рішення, яке було затверджено у 1892 році: збудувати для навчального закладу окремий будинок. У цьому ж році Галицьке намісництво і кураторія Львова запросили на посаду директора архітектора Зигмунда Горголевського. Знаний і досвідчений архітектор впроваджує нові технології і методики викладання, гуртує навколо себе художників, які на високому фаховому рівні проводять навчання.
У 1910 році освячено новий будинок для Школи на вул. Снопківській, 47. Систематично у стінах закладу організовуються виставки творчих робіт учнів. Роботи вихованців Школи щораз частіше експонуються на міжнародних і регіональних виставках, де отримують почесні нагороди, зокрема на Крайовій виставці у 1894 році, на виставках у Відні у 1880, 1989 і 1890 роках. Пізніше, у 1937 році, у Парижі роботи учнів Львівської школи здобули найвищу відзнаку «Гран-прі».
Школа як офіційний державний заклад окупаційної на той час польської влади, не завжди толерувала навчання тут української обдарованої молоді.
Під час Першої Світової війни у 1914 році навчання було припинене і поновлене 1919 р. Очолив заклад, який на той час мав назву «Школа художніх промислів та декоративного мистецтва» К.Філасевич.
У 20 – 30 роках навчальний заклад переживав як спади, так і піднесення у своїй діяльності, а в 1938 році набирав рис окремого мистецького закладу у новому статусі із новою назвою «Державний інститут пластичних мистецтв у Львові» з п’ятирічним терміном навчання. Проіснував інститут недовго. Вже з 1 січня 1940 року ідеологи радянської тоталітарної системи понижують статус інституту до рівня училища.
Лихоліття Другої світової війни знову змінюють структуру і діяльність навчального закладу. Німецька окупаційна влада на початках свого перебування у Львові нібито підтримувала розвиток української культури, мистецтва, освіти. Та незадовго окупаційна фашистська адміністрація ліквідувала мистецьку школу. Згодом таки вдалося відкрити вищі образотворчі студії, які в середовищі інтелігенції називали Українською академією мистецтв. Очолив «академію» архітектор
Василь Кричевський.
Наближається до завершення Друга світова війна, і вже 22 серпня 1944 року, відповідно до Постанови Ради народних комісарів УРСР, поновлено роботу мистецького закладу під назвою Львівське художньо-промислове училище, яке у 1945 році перейменовано у Львівське училище прикладного мистецтва. У 1946 році на базі училища було відкрито Інститут прикладного та декоративного мистецтва. На початках навчальні заклади спільно користувалися аудиторіями, майстернями, мольбертами, інструментами.
У радянський період навчання в училищі відбувалося за єдиними стандартами комуністичної ідеології та уніфікованими навчальними програмами. У шістдесяті роки в училищі було здійснено, як на той час, сміливий крок у напрямі викладання основ композиції та рисунку.
У перші роки незалежної України у 1993 році училище набуло статусу коледжу другого рівня акредитації.
