Доступ до почуттів – необмежений

Заходиш в галерею «ОМ» і одразу перед очима картина з кольорових квадратиків, що переливаються всіма відтінками жовтогарячого, червоного і зеленого кольорів. На таких барвистих цеглинах будується сонячний настрій від хорошого дня, зображеного на картині «It’s a good day» Віталія Шмігірмана. Вчора розпочалась його виставка під назвою «28».Живопис, виконаний у яскраво вираженому колористично-імпресіоністичному стилі та пано, або ж колаж, витриманий у цікавому стилі авторської техніки.
Наступна картина знову вибудувана з квадратів, правда голубувато-синіх і фіолетових відтінків. Тепер квадрати творять не єдність і фундамент позитиву, а, навпаки, виражають мотив розрізненості, бажання усамітнитись, втекти від всюдисущої суєти.У саме такому контексті сприймається полотно «На одинці». Ще інша гра з квадратами на картині «Будинок навпроти», тепер – це квадрати чужих вікон, де за примарною стіною фіранок зливаються в одне – люди, шафи і кімнатні рослини. Такий собі живий театр, який ми рідко коли помічаємо, дивлячись через вікно своєї багатоповерхівки.
На іншому колажі приклеєні ключі. «Необмежений доступ» – колаж визначає свою суть чітко і лаконічно. А от пано – «Час худнути» : навіть на тарілці зацокав годинник, збоку розкидані зігнуті вилки, чи не від нервових намагань стриматись, але все рівно погляд застиг на тарілці, хоча давно вже час. «Забутими мріями» для художника є купа металевого непотребу, розкиданого на наступному колажі, запчастини від старого телевізора чи радіо, що колись говорили чиїмось сподіваннями, а тепер мовчать купою мотлоху. І, нарешті, наповнена найбільшою емоційною напругою, зроблена з таких же запчастин робота під назвою «Холодна столиця» – це не просто нагромадження металевих деталей , а сірий пейзаж чужого жорстокого міста , де виблискують не сонячні промені, а залізні конструкції, де не вулиці, а лабіринти між совковими і євромурами, де не йдеш, а провалюєшся, і нікому схопити тебе за руку…

Мирослава Ляхович