Фото з XII Міжнародного фестивалю Jazz Bez - день другий: «Mike Russell feat. Klos & Dabrowski Project»і «Обличчя міст»

Гітарист та співак Майк Рассел (Mike Russell) народився в Америці, встиг грати з цілою купою легендарних музикантів, встиг ще попрацювати з Енді Ворголом, а тепер же довгий час живе у Берліні. Разом із проектом молодих польських музикантів він заграв кілька власних пісень, а також «Move On Up» Кьортіса Мейфілда, під час якої він змусив глядачів встати зі своїх місць та співати і танцювати разом із ним. З кількома поляками Майкл знайомий вже кілька років. Вони запрошували його пограти з біг-бендом на випускних іспитах у своєму музичному навчальному закладі у Зеленій Гурі. Так і сформувався цей проект. Після виступу невтомний Майк Рассел до пізної ночі підривав «Дзиґу» на традиційному джазбезівському джем-сейшені.

Проект Романа Рося «Обличчя міст», присвячений історії Івано-Франківська, для більшості відвідувачів філармонії обернувся скоріше гримасою. Лаконічне і стильне відео від VJ групи «Cube» та тексти, підготовані і начитані франківським письменником Тарасом Прохаськом представляли нейтральний вираз розмовника, сумну усмішку, що жалкує за втраченим та зморшки старості і мудрого застиглого відчаю. Натомість наживо зіграний музичний супровід у складі скрипалів Романа Рося та Сергія Охрімчука, а також Юрія Зморовича, що грав на духових та виконував вокальні імпровізації, був скоріше задавленим криком болю, що проривається атональними і дисонансними зойками розстроєних скрипок; задушеним кашлем у бульканням у горлі через перкусивні пасажі Рося на створеному спеціально для проекту інструменті, та скавулінням і скреготом, що видобував Зморович зі клавіш і струн Стейнвею. Як би там не було, але до кінця цього міні-теарту на п’ять відділень залишились найвитриваліші глядачі. Що ж, поки що в Україні тільки Jazz Bez може собі дозволити одверто некомерційні імпровізаційні виступи.