Вистава «Еклезіаст»
Guardian про Львів – Лист з України: культура кав’ярень
Місто Львів славиться своїм багатогранним минулим завдяки цілому ряду різних тематичних кафе, починаючи від таємних криївок й закінчуючи ресторанами на тему мазохізму.
З вулицями, вимощеними бруківкою, і архітектурою 18-го століття, Львів є живим музеєм імперської Європи. Це місто з рідкісними проявами австро-угорської спадщини в Західній Україні, де розхитані трамваї дзеленчать по звивистих рейках, церковні дзвони дзвенять в повітрі, і голуби перелітають від одного вицвілого пам’ятника до іншого.
Далеко від столиці Києва, чи будь-якого іншого великого регіонального центру, Львів наповнений атмосферою повної провінційності та повільності.
Мабуть, саме тому тут в останні роки виникла культура кав’ярень, частково за рахунок зростання середнього класу. Вірний своїм європейським кореням, Львів є батьківщиною здавалося б, незліченних кафе і забігайлівок.
“Львів живе у своїх кав’ярнях”, розповіла 25-річна Мар’яна Горлач, аспірант Львівського університету. “В них відбувається все: пошук нових знайомств і друзів, кохання, ділові зустрічі, інтерв’ю, святкування, робота з горнятком кави або ж просто вбивання вільного часу”, сказала вона.
Але Львів сприймає свою культуру кав’ярень серйозно. Настільки серйозно, що місцева компанія створила собі ідеальну ринкову нішу: тематичні кав’ярні.
Розкидані по всьому центрі Львова, ці кафе та ресторани прославляють минуле міста: Криївка, в стилі підземного схову,в якому під час Другої світової війни переховувались воїни УПА, які воювали проти радянської і нацистської армії; Мазох, пишний й тьмяно освітлений ресторан, який прославляє життя австрійця зі Львова Леопольда фон Захера-Мазоха, більш відомого як батька мазохізму; і Під Золотою Розою, єврейське кафе, яке розкриває багату єврейську історії регіону.
Кожне кафе має свій власний стиль. У Криївці, наприклад, відвідувачів зустрічає непривітний чоловік у камуфляжі з автоматом і вимагає пароль для входу; в Мазоху, неповністю одягнені офіціантки пропонують дисконтні картки за 20 ударів по спині, і Під Золотою Розою, відвідувачів дивує відсутність цін в меню, але вже при виході вони повинні торгуватись за свої замовлення.
Але в провінційному місті, де немає багато роботи, виглядає що ходіння по кафе може набриднути через деякий час.
Горлач, однак, не згідна: “Якщо ви справжній львів’янин, ви не розчаруєтесь у кав’ярнях”.
