Чоловіки у пошуках характеру

Емоційність від іспанського, вульгарність від американського та світлу тугу від попереднього шедевру „Темно-синій, майже чорний” ввібрав у себе новий фільм Даніэля Санчеса Аревало „Кузени”. Власне, нова робота Аревало відкрила “Тиждень іспанського кіно” у Львові.

Фільм позиціонують як чоловічу комедію. Хоча чоловічого в ній було мало : ну хіба що періодичні намагання головних героїв напитись чи „зняти” дівчат.

Головний герой Даніель (Куім Гутьеррес) страждає від того, що перед весіллям його покинула наречена. Він переживає трагедію „дуже по-чоловічому”: б’ється в істериці, плаче, нарікає на життя і врешті вирішує забутись в обіймах свого першого кохання. Данієль вирушає на свою малу Батьківщину, щоб розібратись в собі і зрозуміти чого він насправді прагне.

Його супроводжують кузини , теж справжні чоловіки: один закінчений романтик, котрий спить з жінками лише по любові, проте не пропускає можливості лишній раз заглянути під спідницю будь-якій зустрічній, другий, контужений на війні, психічно хворий, чи то пак залежний від таблеток та своєї дівчини, переляканий молодший кузен.

Герої Алеваро весь фільм „копаються в своїх головах”, вагаються і ,звичайно, плачуть. Єдиний, хто ще трохи подібен на чоловіка, то середульший кузен,котрого, безперечно, дотепно та дуже харизматично зіграв Рауль Аревало. Він, один зі всіх, дієво вирішує свої та чужі проблеми.

Загалом, фільм – це чоловіча трагікомедія, і трагічне тут не в тому, що хтось когось покинув ,а те, як чоловіча стать не може взяти на себе відповідальності, не може зібратись з думками і прийняти якесь рішення. Весь фільм його герої намагаються віднайти своє чоловіче єство: комусь це виходить, а комусь не дуже.

Принаймні, Данієлю режисер не залишає вибору, адже коли Данієль починає вагатись між двох жінок, і вже , навіть, обирає одну із них,  фактором впливу на його вибір стає знову ж таки жінка… Комусь народившись чоловіком – так і не судилось ним стати…

Мирослава Ляхович