Країна позитиву – «Підкамінь 2011»

Дощі, багнюка та болотяні мумії – ось що характеризує це фестивальне літо, проте саме «Підкамінь» розчарував всіх любителів брудних фестів. Було майже сухо, тепло та чисто. Спочатку здавалось, що цьогорічний фестиваль зустріне найменше народу за всі 5 років, адже минулорічна музична програма та організація достатньо розчарувала фестивальників. Цього року керівництво фестивалю теж не до кінця виконало обіцянки – деякі довгождані гурти таки не виступили.

В перший день, окрім недовгого рясного дощу, публіку розважали гурти «Верлібена», «ТаРУТА», «Дримба та Дзиґа» та «Веремій». Київський гурт «АтмАсфера» з перших же акордів запалив публіку. Їхні дикі ритми розбурхували в тілах первісний шал: вже ніхто не зважав на те, що болять ноги, подерлась спідниця чи загубились шкари. Публіка рухалась в один ритм з музикантами. Хедлайнерами виступив вже досить відомий гурт «Тінь Сонця» з Києва. Характер їхньої музики трохи остудив задиханий народ. Появився інший, не сповнений шаленості, але гордий, величний настрій. Такий стан огортає тебе, коли на сцені взивають не лише до інстинктів, а й до душі. Фольклорні мотиви з готичним відтінком чудово поєднувались з патріотичним текстом. Гурт одразу всім нагадав, що сюди приїхали не лише розважатись, але, насамперед, підтримати українську культуру.

Окрім непоганої музичної підбірки, організація «Підкаменю 2011» не прорахувалась теж зі звуком та освітленням. Сама інфраструктура фестивалю не викликала особливих претензій, було досить комфортно, що позитивно вплинуло на настрій фестивальників.

На другий день публіку бавили гурти «Наземний Відмінок», «Ренесанс», «Бандур Бенд», «Кораллі» та «Русичі». Гурт «Гайдамаки» завершили свято українського духу, яке почали «Тінь Сонця». Козацький колорит, драйвові композиції, які одночасно звеселяли і заставляли задуматись про долю держави. Гурт виконав багато народних пісень в сучасному аранжуванні. Кілька виходів на біс, і, якою б не була група пафосною та суворою, все ж останню свою пісню «Гайдамаки» заспівали про любов. «Лунала музика кохання» хтось ховався по наметах, палив вогнища, а хтось спостерігав на все це з куполу старого монастиря.

Отак другий день фестивалю став практично третім, останнім, бо організація попередила, що закриватиме фестиваль музика для тих, кому за 35( а саме Остап Стахів, Теодор Кукурудза,Тарас Курчик)… Такий собі злий жарт, антипіар, хоча, насправді, погана домовленість з гуртами, які то їхали, то не їхали. Одне слово, велика частина публіки відбула зранку в неділю, навіть не зваживши на повідомлення про виступ «От Вінта». Про «Тарасову ніч» та «Шосте чуття» взагалі ніхто не повідомив, проте вони були, і фестивальники не лише мучили свою печінку, як збирались на передодні, але й насолоджувались нормальною музикою.

Мирослава Ляхович