Есеїстичні підсумки десятиліття

25 листопада 2010, 18:00
Кав’ярня-книгарня “Кабінет” (вул. Винниченка, 12)

У проекті літературно-критичних обговорень Неборака-Котика на розгляд винесені дві книги, що побачили світ цього року. Перша Анатолій Дністровий “Письмо з околиці”. Друга гнига – Євгенія Кононенко “Героїні та герої”.

Коротко про книгу «Письмо з околиці»:
До книги «Письмо з околиці», яку Анатолій Дністровий жартома окреслює як «ultra lait публіцистика», увійшли мікроесеї, авторські колонки, вибрані статті, записи з нотатника й блоґу, більшість із яких упродовж 2000–2009 років широко друкувалася в часописах та інтернет-виданнях.
Зустрічі різних тем під однією обкладинкою – як, скажімо, поезія і радіація, Кант і кінематограф, стоїцизм і слабкість, чари музики й соціальні трущоби, письмо й читання, мовчання й профани, подорожі й самопожирання, письменники та психоаналіз живота – все це постає складовими голосу з околиці – околиці як особистості автора, околиці як його участі в тих чи інших процесах, навіть околиці як присутності української культури у світі.
Композиція книги «Письмо з околиці» як membra disjecta (з лат. – роз’єднані члени) формує багатогранну картину того, як в одному письмі можуть природно поєднуватися пристрасть до літератури, філософії, історії, кіно та рибальства, а також різні епохи, люди, розчарування й прагнення.

Про книгу «Героїні та герої»
Провокативні, часом відверто епатажні есеї відомої сучасної письменниці Євгенії Кононенко присвячені передовсім героям і героїням української та світової культури. Об’єктом цих студій є не Леся Українка, Ліна Костенко чи Оксана Забужко, а їхні медійні та віртуальні образи, міфи й симулякри маскульту, за допомогою яких творяться, утверджуються й розвінчуються кумири.
Авторка не боїться торкатися непопулярних, а часом і відверто дражливих тем, – тож ця книжка неодмінно викличе в читачів суперечливі думки, а може, навіть бурхливі дискусії в середовищі митців та інтелектуалістів.
Утім, за допомогою неї ми зможемо осмислити цілу низку феноменів постмодерного культурного простору, до яких досі було непросто «дібрати ключа».
Євгенія Кононенко: «Коли у письменників виникає нагода видати книжку своїх есеїв, нерідко спостерігається інтенція вкласти туди все, написане для газет і журналів, усі колонки, всі рецензії на книги друзів та недругів. Щоб нічого не пропало, щоб газетні рядки ожили на сторінках триваліших книжок. Укладаючи цю книжку, я воліла дотримуватися інших підходів.
До неї увійшли нариси, які – хоча й писалися свого часу під формат різних українських газет і друкувалися на їхніх шпальтах, – але народжені під впливом потужного творчого імпульсу, так само, як пишуться оповідання чи новели…
Окрема сторінка – есеї з розділу «Герої. Знаменитості. Кумири». У будь-якій культурі, і в українській також, неодмінно є герої – борці за незалежність, мудрі правителі, національні поети. Такі постаті розглядаються в рамках культурних досліджень. Існує навіть спеціальна схема, з допомогою якої можна достатньо плідно досліджувати героїв та героїнь. Але тільки тоді, коли ці герої захоплюють емоційно, коли про них хочеться говорити не лише в рамках доповідей для тих чи інших семінарів, – тоді есеї про героїнь та героїв стають справжнім фактом і гуманітаристики, і творчої біографії їхнього автора.