Виставка відомого українського художника Дмитра Стецька “Не в часі”

24 вересня – 8 жовтня 2010 р.
Національний музей ім. Андрея Шептицького (пр. Свободи, 20)

24 вересня 2010 року о 16.00. у Національному музеї у Львові ім. А.Шептицького (пр. Свободи, 20) відбудеться урочисте відкриття виставки відомого українського художника Дмитра Стецька «Не В часі».
Дмитро Стецько зачислений до тієї легендарної когорти мистців андерграунду, що зазнали переслідувань і замовчувань у 70-х., 80-х рр., чия творчість, що не вписувалася у рамки пафосного соцреалізму, бо опиралася на досягнення національної культури та історії, несла ознаки нових художньо-пластичних рішень.
У творчому доробку мистця – сотні картин , акварелей , скульптур. Серед них – історичні полотна: «Бій під Берестечком», «Хрещені перелоги», «Віхи історії», «Нас тут триста як скло…», «Козацьке бароко», «Хортиця», «Втрачені знамена» , «Де ж ви, стрільці січовії ?», «Холодний яр»; портрети – «Тарас Шевченко», «Іван Франко», «Леся Українка» , «Гетьман Іван Виговський», «Княгиня Ольга» ,« Князь Володимир», «Байда», «Богдан –Ігор Антонич», твори – «Апостол», «Благовіщення», «Ангел-весляр», «Ранений скіф», «Трипільський парк», «Знамено гунів», «Трипільська мадонна» та ін.

«У змістову канву мистецького проекту «Не В часі» художник Дмитро Стецько вмонтовує свою версію вічності тем, що існують в споконвічному позачасовому феномені, не схоплені нинішніми догмами сучасности, естетичними модними на сьогодні мірками. Вони були «не на часі» і в «совдепівські» часи, які загнали його в лави мистців андерграунду. Він як художник, з яскраво вираженою національною самоідентифікацією, високою духовною наповненістю, здатен «профільтрувати» через своє постмодерністичне філософське мислення, пластику сучасних виражальних форм, внутрішню глибинну сутність коду «українськости». Художник у творенні новітнього українського мистецтва шукає ті медитативні зв’язки, що поєднують сьогоднішній час з праісторичною ментальністю народу. Використовуючи модулі, ієрархічні символи, цифри і знаки, суголосні сакральності душі народу, матеріалізованого у безмежжі всесвіту у мистецькі формули, які він зчитує у свої композиції…»

Віра Стецько,
мистецтвознавець