Вистава «Еклезіаст»
Презентація видавництва “Урбіно” у львівській книгарні “Є”
Що таке нішеве видавництво?
В анонсі про захід містилась інформація про те, що “Урбіно” є нішевим видавництвом. Імовірно, багато кому було цікаво, що ж означає слово “нішевий” у словосполученні з “видавництвом”. Божена Антоняк, директор видавництва та перекладач, відповіла на це запитання розповіддю про те, як виникла ідея заснувати “Урбіно”. Якось Анатолій Івченко — головний редактор тоді ще майбутнього “Урбіно” — відвідав книжковий ярмарок у Вроцлаві, де його познайомили із двома видавцями, що видавали винятково шведську літературу, тобто керували нішевими видавництвами. У Львові Івченко разом із дружиною (нею є саме Божена Антоняк) подумали: чому б не створити власне нішеве видавництво й не видавати літературу однієї країни? Оскільки польською культурою подружжя цікавилося здавна й уважає її близькою собі, то нескладно було вибрати, літературу якої країни видаватимуть.
Ставлення до детективів в Україні та за кордоном
Божена Антоняк розповідає: “У 90-ті роки всі ми годувалися дешевими російськими детективами з однаковим сюжетом під поганою обкладинкою. Склалося уявлення, що детектив — це погано, і слід соромитися того, що любиш детективи”.
Взагалі, європейцям, як переконує Анатолій Івченко, не зрозуміле зневажливе ставлення до популярної літератури та детективів. 15 % книжкового ринку в будь-якій європейській країні — це детективи. Неможливо уявити освічену людину в Європі, яка б не читала відомих авторів цього жанру. Кримінальна література стає об’єктом наукового вивчення. Так, нещодавно відомий польський письменник і дослідник поп-культури Маріуш Чубай написав про детективи докторську дисертацію «Етнолог у місті гріха: детективний роман як антропологічне свідчення». У Німеччині є 22 премії тільки для кримінальної літератури і в країні в цьому жанрі працює понад 300 письменників. Поляки вваажають, що стали європейською нацією, бо мають нині 50 авторів кримінальних книжок (10 років тому мали тільки у Польщі виходило 5-7 детективів вітчизняних авторів і десятки перекладних). Анатолій Івченко робить висновок: “Позаяк Жадана, Забужко і Андруховича ніхто не читає у великих кількостях, країна не може стати європейською, якщо не матиме своєї кримінальної літератури. Для того, щоб мати свої високоякісні зразки такої літератури, вона мусить на щось орієнтуватись, тож, очевидно, ми потребуємо передусім якісних перекладів якісних детективів”. “Ми хочеммо заохотити людей любити хороші детективи в хороших перекладах і не соромитися цієї любові”, – додала Божена Антоняк.
Про промоцію книжок в Україні
Років чотири тому Марек Краєвський був майже невідомий у Львові. Щоб він став відомий, Божена та Анатолій витратили багато зусиль та енергії. З цим автором познайомилися випадково: їдучи з Німеччини, Анатолій Івченко натрапив на статтю про Краєвського. У Польщі він купив його книги, разом із дружиною прочитав і вирішив, що перекладати й видавати Краєвського в Україні просто необхідно — принаймні для того, аби ми мали зразок арт-детективу у стилі нуар.
“Як у країні, де склалися певні літературні звички, переконати читачів, що кримінальну літературу читати варто? Я зайнявся промоцією”, – розповідає Івченко. Однак із боку видавців наштовхнувся на повне нерозуміння того, як слід просувати літературу. На жаль, більшість українських видавців вважають, що для того, аби книжку купували, достатньо розмістити на її обкладинці слова “Європейський бестселер”. “Зверніть увагу: в нас жоден польський переклад комерційно неуспішний — наприклад, українські переклади книжок польської письменниці Ольга Токарчук, яка вже багато років незмінно присутня в десятці найбільш продаваних польських авторів, у нас розходяться по кілька років. Взагалі, у нас 2 тис примірників однієї назви розходяться по кілька років. Причиною цьому — не те, що люди уникають купівлі книжок, а те, що людям не розповідають про те, що книжки варто купувати і які саме книжки варто купувати”.
Натомість видавництво “Урбіно”, видавши на початку літа 3 тис “Ериній” Краєвського, планує в листопаді перевидати цю книжку.
Як Краєвський промує Україну
Не секрет, що книжка “Еринії” розходиться дещо краще, ніж “Привиди в місті Бреслау”, – це наслідок того, що “Еринії” містить у собі львівський текст. Три роки тому, приїхавши до Львова, Краєвський зацікавився Україною, почав вивчати українську і вирішив, що події наступного циклу детективів відбуватимуться у Львові. Можливо, зіграло роль не тільки те, що йому просто подобається це місто, а ще й галицьке коріння письменника: його мати народилася в селі Острожець Мостиського району Львівської області. Як результат, Краєвський запустив українську тему в детективах на різних рівнях.
Президент Форуму видавців Олександра Коваль запропонувала мерові Львова Андрію Садовому запросити Марека Краєвського на двотижневу степендію, щоб той краще міг познайомитися з містом, його історією та культурою. І маємо чудовий результат, щойно Краєвський завершив роботу вже над третім романом львівського циклу «Числа Харона», який наступного року вийде в Польщі і майже відразу в Україні.
Бреслауський цикл перекладено нині 18-ма мовами світу. Українці зацікавлені в тому, щоби львівський цикл також був перекладений різними мовами — це ще один канал інформації про Україну в інших державах.
Що видавництво “Урбіно” планує видавати, окрім Краєвського?
Видавництво “Урбіно” планує кілька серій:
