Вистава «Еклезіаст»
Риб’ячий жир чи лляна олія: які джерела Омега-3 кращі?
Важливість ненасичених омега-кислот, особливо Омега-3, для здоров’я вже ні в кого не викликає сумніву. Ці сполуки, які людина отримує з продуктами харчування або приймає у вигляді добавок, необхідні на всіх етапах життя, від періоду внутрішньоутробного розвитку, коли формуються нервова, м’язова та інші системи організму, до похилого віку, коли знижується еластичність судин, щільність кісткової тканини, рухливість суглобів, погіршуються когнітивні функції. У раціоні мешканця сучасного міста зазвичай бракує натуральних джерел жирних кислот, попередити наслідки дефіциту цих речовин допоможе добавка Омега 3. Такі добавки мають різний склад та виробляються з різної сировини. Одним з найбільш популярних джерел Омега 3 є риб’ячий жир, іншим – лляна олія та насіння льону. Чи є різниця між такими добавками та в чому вона полягає?
Взагалі поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК) називають органічні сполуки з молекулою у вигляді довгого ланцюжка, в якому є не менше двох подвійних зв’язків між атомами (групами атомів). Початок такого ланцюжка позначається літерою альфа, а кінець – літерою омега. ПНЖК, в яких подвійній зв’язок між атомами вуглецю утворений біля 3-го від кінця ланцюжка атому (в позиції ω-3), називають омега-3. Таку молекулярну будову має ціла група речовин, зараз відомо 11 ПНЖК класу Омега-3, але найважливішими для організму людини є три з них:
М’язова тканина риба жирних сортів (лососеві, оселедець, скумбрія, сардини), а також печінка тріски є джерелом ЕПК та ДГК. Їх ще називають «морськими» Омега-3, бо іншими джерелами цих речовин є деякі морепродукти, водорості. Найчастіше добавки Омега-3 містять комплекс цих двох жирних кислот. У людському організмі практично немає клітин, які б не залежали від цих речовин, адже вони входять до складку клітинних мембран, регулюють їх проникність для різноманітних речовин, функціонування клітин.
У кожної з цих ПНЖК свої функції в організмі, вони доповнюють одна одну.
Роль докозагексаєнової кислоти:
Роль ейкозапентаєнової кислоти:
Обидві Омега-3 кислоти збільшують текучість мембран, тобто їх здатність змінювати конфігурацію. Мембрани клітин мають рідкокристалічну структуру, та завдяки текучості виконують власні фізіологічні функції. Ця характеристика залежить від фосфоліпідного балансу, якщо у складі мембран переважають насичені жирні кислоти, їх текучість знижується, якщо ненасичені, особливо довголанцюжкові з великою кількістю подвійних зв’язків – підвищується. Молекули ДГК мають найбільш виражений позитивний вплив на текучість мембран.
Лляна олія, насіння льону, а також інші рослинні продути – олії, горіхи, насіння, арахіс – практично не містять ДГК та ЕПК, але є джерелом АЛК. Молекули альфа-ліноленової кислоти мають меншу довжину, тому її вплив на текучість клітинних мембран не такий виражений, як у морських омега-3. Вона також важлива для організму, зокрема, корисна для шкіри, волосся та нігтів. Але головним чином вона цінна як попередник ДГК та ЕПК.
І так звані морські Омега-3, й ті, що містяться у рослинних продуктах, по-своєму важливі для організму, кожна виконує свої функції. Але люди зазвичай отримують достатню кількість АЛК з продуктами харчування, а ось дефіцит ДГК та ЕПК зустрічається частіше. Організм людини частково здатний синтезувати довголанцюжкові Омега-3 з коротколанцюжкової АЛК, але на біологічно активні форми ДГК та ЕПК перетворюється не більше 15% цієї жирної кислоти (за деякими даними, лише 1%).
Тому для забезпечення потреби організму в Омега-3 кислотах більш доцільно приймати добавки ДГК та ЕПК, виготовлені з риб’ячого жиру, морепродуктів.
