Виставка Ольги Погрібної-Кох «Дванадцятий янгол»

Військо Господнє, Сили небесні, Керуви, Престоли… по різному називають ЯНГОЛІВ, цих «Божих вісників» у різних культурах. Без них не обходиться жодна релігійна традиція. Позбавлені егоїзму та завжди поруч, невидимі чи видимі – готові слугувати «посередниками» між нами та Творцем, будучи водночас еманацією Господа в наш, нижчий світ, як роз’яснює цей феномен АНГЕЛОЛОГІЯ – вчення про янголів.

Мистці усіх часів звертались до образу Світлих янгольських сил і мене не оминула ця тема. Роботи створені в різний час та у різностилевій манері, так як і різним є «призначення» янголів. Але творча потреба мистця, коли образ «проситься» намалюватися, у моїх роботах виливається на полотно рисами впізнаваних нам людей – це схильність мистців надавати схожості тим, кому симпатизуємо, а ЯНГОЛИ нам симпатизують навзаєм, бо така у них природа).

Сьогодні, в час смертельної загрози, ми частіше звертаємось про допомогу та захист в думках та молитвах. Емблема як знак присутності ДОБРА, НАДІЇ та ПРАВДИ так я пояснюю цю людську потребу зображати, бачити і жити поруч зі сакральним твором мистецтва.

Ці страшні, без перебільшення, часи та наші страждання вплинули на нас, мистців – людей емоційного складу. Народились нові образи Крилатих, янголи не усміхнені, але сильні та хоробрі, як ми з вами.

вони прийшли на нашу ЗЕМЛЮ, аби знищити її, знаючи, ЧИМ вона є для нас, бо гадали, що ті, хто зміг врятуватися, все одно помруть на чужині від туги за своєю ЗЕМЛЕЮ, яку споконвічні наші вороги, палять з усіма будівлями, лісами, птахами та з усім зерном і хмарами над золотими ланами. Але УКРАЇНСЬКІ ЯНГОЛИ боронять ЗЕМЛЮ свого народу, адже її, Богом дану, неможливо знищити. Янголи орають та засівають ниви, збирають збіжжя (яке ні́кому забрати), не даючи їй загинути, заснути в смутку за її, ЗЕМЛІ, дітьми. АКМ на плечі янгола не видається мені банальністю, це аналогія із зображенням мечів у Архистратига Михаїла та його війська.

ВТОМЛЕНИЙ ЯНГОЛ йде без зброї, ступає важко по бездоріжжю, його палаючий погляд та розпашіле обличчя і є зброєю. Він не позиціонує себе янголом в тій роботі, котру змушений виконувати зараз, ховаючи, усе ще білі крила за військовим плащем. Помітно, що далеко йдуть бої, свинцеве небо важке і тривожне. На обрії давнє місто, адже історія постійно повторюється: заздрісні вбивають тих, хто успішніший та щасливіший за них…

Україна – це країна, де навіть вітер пахне хлібом. Де в силуеті небокраю кожного найменшого поселення вигравіювано церкву, де кожна зернина поборює опір ґрунту, щоб прорости короваєм, а багатоголосся колосся на вітрі не шумить, а співає, та так, що птахи і янголи злітаються з усіх небес світу, аби навчитися й собі. Україна – це країна, котрій вороги заздрять аж до смерті, стаючи поживою нашій безмежно родючій землі. Де всі дівчата та жінки дуже вродливі, а чоловіки безмежно сміливі, де усі діти вміють плести віночки для янголів, а старі люди не помирають, бо відходять зорями в небо. ОСВЯЧЕННЯ ХЛІБА – освячення самого життя.

Кожна убита дитина народжується ЯНГОЛОМ ВІДРОДЖЕННЯ, нашим янголом – оборонцем, бо ближча до Бога в молитвах. Їхнє СВІТЛО пробиває каміння завалів, весняна трава проростає золотими пір’їнами крил, символу незламності та сили духу.

/Ольга Погрібна-Кох/

Янголи схожі на: Ярослава Дашкевича, Олега Давиденка, Юрія Кнорозова, Оксану Костюк, Тому Прохаська, Марка Шимоновича, Давіда Тодосійчука та на вас, дорогі глядачі…

окрема подяка ЮРІЮ КОХУ за дозвіл використовувати розроблений ним мистецький хід: ТАБЛОКАРТИНУ, представлений в 1995.