Виставка Петра Гуменюка «Іконопис»

Фундаментальним у творчості Петра завжди був іконопис. Як він до нього прийшов? Тут варто згадати особу Віри Іларіонівни Свєнціцької. Саме вона зіграла важливу роль у житті Петра Гуменюка, стала одним із його ангелів-охоронців. Саме вона – «монумент довоєнному українському Львову», дослідниця, котра займалась насамперед українським релігійним мистецтвом, а найперше іконописом, взяла Петра на роботу в Національний музей спочатку лаборантом в реставраційні майстерні, а потім реставратором ікон, і стала його вчителем.

Це відбулось досить пізно – після служби в армії та навчання у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва, у 1984 році. Окрім цього Петро потрапляє в інші персоніфіковані середовища, що матимуть на нього вплив – він вчиться в андеґраундних художників 1960-х – Івана Остафійчука, Володимира Лободи, Данила Довбушинського, захоплюється «бойчукістською» школою. Іконописна традиція східного християнства надалі стане одним із джерел, що сформують творчий метод художника, але ще пізніше на трактування іконопису накладуть свій відбиток «Паризька школа» та німецький експресіонізм.