Таємниці Хозарського словника

В театрі «Воскресіння» відбувся українсько-сербський літературний вечір зі загадковою назвою «Таємниці Хозарського словника».
Модератор зустрічі, кандидат філологічних наук і перекладач з балканських мов Алла Татаренко представила львівського письменника і поета Віктора Неборака, який у своїх літературознавчих статтях шукав і віднаходив коди до «Хозарського словника», книзі якій виповнилось 25-ять років з часу виходу в світ, і яка за неймовірно короткий термін вийшла на орбіту європейської і світової літератури, книга, форма і стиль якої, є не просто творчим рішенням автора, але й майстерно проінтерпретованою історією сербської літератури. Про це гості ліричного відступу довідались від Олександра Єркова, визначного у своїй країні критика і літературознавця, як і про те, що до моменту виходу згаданого бестселера Мілорад Павич був майже не відомим у себе в країні автором, і лише з присудженням престижної на Балканах премії (до речі вирішальну роль у цьому відіграв член журі зі сусідньої Хорватії), а також після вдалої подачі ВВС, письменник почав пожинати плоди слави. Про те як органічно і просто, майже як даність, сприйняв Павич європейську популярність, розповів його друг і багаторічний колега по роботі, професор з Нового Саду, відомий письменник, проза якого не одноразово друкувалася і в Україні, Сава Дам’янов. Він зауважив, що і сьогодні «Хозарський словник» не є достатньо оціненим, розповів історію про те, що донедавна, «Хозарський словник» (твір, хто не знає літературний) в одній зі сербських книгарень стояв на одній полиці зі словниками інших народів світу. Модератор представила Христину Стельмах і Зоряну Гук, як одних з українських перекладачів, що працювали над «Нездоланим еросом оповіді», антологією сербської літератури, що вийшла під Форум видавців у в-ві «Кальварія», і яку можна було придбати після вечора.
Всі пожалкували, що за станом здоров’я не відбувся інтернет-чат зі самим Павичем (автору 80-ть років), та сподівалися, що він приїде до нас наступного року. Алла Татаренко розповіла про деякі моменти життя роману на українському грунті, про безліч інтерпретацій твору, що почав жити окремим від автора життям. Віктор Неборак зауважив, що цей роман проявляє сон, як альтернативну дійсність. Згадали також про Івана Лучука, перекладача книги на українську, про нині покійного Ігоря Римарука, який приклався до з’яви твору на наших теренах. Півтори години пролетіли дуже швидко, бо про справжню літературу можна говорити безкінечно.

Роман Рудюк