Львівська національна опера – перлина на мистецькій карті світу та є одним із кращих театрів Центральної Європи та України. Відкрився театр 04 жовтня 1900 року (перший камінь було закладено у червні 1897 року) лірико-драматичною оперою «Янек» В.Желенського – про життя карпатських верховинців.

У репертуарі театру є понад п’ять десятків опер, балетів, оперет та концертних програм. Всі опери виконуються мовою оригіналу з одночасним перекладом їх змісту українською мовою (текст демонструється на табло над сценою).

На львівській оперній сцені виступали всесвітньовідомі виконавці – Олександр Бандровський, Гелена Рушковська-Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевич-Вайдова, Джемма Беллінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та ін. Яскраву сторінку в історії театру вписали співаки-українці: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Є. Гушалевич, О. Носалевич, А. Дідур, О. Мишуга, М. Менцинський, С. Крушельницька та ін., мистецтво яких стало національною гордістю народу і дістало всесвітнє визнання

З приєднанням Західної України до складу Союзу РСР Великий міський театр переіменовано на Львівський державний театр опери та балету. У сторіччя від дня народження (1956 р.) великого українського письменника Івана Франка, театрові присвоєно його ім’я. У 2000-му році, в ході святкування 100-річчя театру його перейменовано на театр імені Соломії Крушельницької. У 2005 році театр здобув статус Національного.

Будівля театру щедро удекорована всередині і є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Своє мистецтво проявили скульптори П. Війтович, А.Попель, Е.Печ, Т.Баронч, художники Т.Попель, М.Гарасимович, Т.Рибковський, 3.Розвадовський, С.Ясенський та ін.

При вході розташовані дванадцять живописних полотен, камеї вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець.

На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим еле­ментом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу. Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).
У двох відсіках дзеркаль­ного залу зображення частин світу. Європу в образі хлопчика, що мандрує з континент на континент, нагороджу ють найкоштовніпіими своїми скарбами: Азія – перлами та мистецькими витворами японських і китайських художників, Африка – алмазом і страусовим пір’ям, Америка – золотом.
Три панно плафону відображують: у центрі – Поезію (дівчина.яка слухає дзвін) та Музику і Танець (дівчина з арфою) -з одного та іншого боку. Дзеркальний зал відкри­ває вигляд на проспект Свободи.

Над білими мармуровими сходами з теракотово-сірою мармуровою балюстрадою головного фойє розташовані скульптури Трагедії і Комедії

Зал має форму ліри (22,5 х 18,5 м) і може вмістити 1 тис. чол. Його оформлення здій­снювали 10 художників під керівництвом С.Рейхана, манеру письма якого можна оцінити, розглянувши вузький плафон над сценою – “Апофеоз слави”. Тут же бачимо старовинний герб Львова, композицію “Геній і ангел”. Увагу привертає плафон на стелі, що складається з 10 секторів із зображеннями Грації, Музики, Танцю, Критики, Драми, Натхнення, Вак ханалії, Цноти, Ілюзії, Правди.
Зал удекорований не лише розписами і скульптурами, а й розкішними ліпниною, позолотою, різьбою, які в різних варіаціях переходять на три балкони. Ложі партеру обрамлені колонами. Перший балкон прикрашений двадцятьма унікальними картинами на сірому мармурі. Другий балкон “підтримується” атлантами і каріатидами, третій – гермами.
У нішах фойє було встановлено по груддя Т. Шевченка, І. Франка, А. Міцкевича, О. Пушкіна, а в нішах дзеркального залу – М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, М. Глінки, П. Чайковського.

Переглянь також репертуар Оперного театру на місяць