Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької

Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької
зірочок - 4.1, відгуків - 7
м. Львів, вул. Лесі Українки, 1
18:00 – 22:00, пн. - вихідний
+38 (032) 235-55-83, 235-67-62 (адміністрація), 243-24-26 (прес-служба)

facebook

Будівництво споруди тривало з 1836 по 1842 рр. Головним інвестором проекту став відомий підприємець, меценат граф Станіслав Скарбек. Після здобуття численних дозволів та узгоджень архітектори Людвіг Піхль та Йоганн Зальцман створили оригінальний проект.
До початку будівництва в Європу для переймання передового досвіду відрядили будівничого Йоганна Зальцмана. Усе найкраще, що йому тоді вдалося знайти, максимально використали у Львові. Зокрема, дещо вдосконалюючи проект Л. Піхля, Й. Зальцман застосував оригінальні рішення для акустичної та оптичної побудови зали для глядачів. В облаштуванні підковоподібного амфітеатру він використав французьку модель, яка передбачала, що шляхетна публіка в лоджіях могла не лише чудово бачити сцену, а й вигідно продемонструвати себе іншим глядачам. Для тих, хто бажав затриматись у Львові на довший час, театр міг запропонувати крамниці, пекарню, кондитерську, кімнати для хворих і навіть власний комфортабельний готель, де, окрім розкішних кімнат, облаштували їдальню та ігрові кімнати. З часом у приміщеннях, що оточували амфітеатр, з’являться ще й ресторан та кінотеатр «Лев».
Внутрішньому декорові не поступався і зовнішній вигляд споруди. Від моменту прибуття увагу відвідувачів одразу ж привертав портал із шістьма іонійськими колонами великого ордеру, під який згідно з передбачливо проведеними обрахунками могла в’їхати навіть трійка коней. На дашку прибудови стояла квадрига коней покровителя мистецтв Аполлона. Сьогодні з минулого пишного декору порталу збереглась лише літера «W» гербу «Абданк», до якого належав граф Станіслав Скарбек.
На час завершення будівництва театр був дуже сучасною інженерною спорудою. Архітектори розробили для нього спеціальну систему опалення, що дозволяла за допомогою кількох печей обігріти приміщення амфітеатру. Не забули і про вентиляцію. Добре продумано засоби протипожежної безпеки. Функціональність допоміжних приміщень театру оцінили навіть депутати Галицького Сейму, котрі винаймали їх до часу, аж поки постала спеціально споруджена для них будівля. До численних приміщень будівничі додали й стайню, розраховану на 36 коней.
Деякі із застосованих архітектурних нововведень мають унікальний характер. Наприклад, купол над амфітеатром зали для глядачів. Виготовлення цієї складної конструкції з дерева та соломи приписують майстрові Михайлові Бублову на прізвище Керсак з Дуб’я. Вже в 40-х рр. ХХ ст. її посилили металевими елементами. До початку Другої світової війни вишуканості залу додавала люстра віденської фабрики «Демуза».
При виконанні будівельних робіт не вдалось уникнути й труднощів. Ще в момент проектування серйозною перешкодою став болотистий ґрунт у місці, де мав постати театр. Для вирішення цієї проблеми поклали 16000 дубових паль, які і сьогодні ефективно утримують фундамент будівлі від замокання та перекосів.
Урочисте відкриття театру на 1460 місць для глядачів відбулося 28 березня 1842 р. твором «Життя як сон» драматурга Ф. Грільпарцера. На момент відкриття був найбільшим театром Європи.
Будинок театру Станіслав Скарбек, після своєї смерті заповів місту. З 1900 до 1939 роки в цьому будинку розміщувалась філармонія, а згодом кінотеатр.
З 1941 р. велику реконструкцію театру розпочали німці, плануючи перетворити його на заклад виключно для себе.
Театральна трупа:
З 1944 року і по сьогоднішній день у цьому приміщенні працює трупа театру імені Марії Заньковецької.
Вона була утворена, як Український національний театр у 1917 році за наказом Михайла Грушевського, президента Центральної Ради. Це перший Національний театр України. Клектив було утворено на основі Народного театру під керування Панаса Саксаганського. Очолили його Олександр Корольчук та Борис Романицький, учень великої артистки Марії Заньковецької, котра на той час вже була живою легендою і опікувалася молодим театром, його життям та проблемами. На постановки запрошували найвидатніших режисерів Леся Курбаса, Олександра Захарова. У 1923 році, на відзнаку 40-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької театрові присвоєно її ім’я. Згодом театр переївав у Запоріжжя, і потім аж у Львів.
В січні 2002 року театр одержав статус Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
Зараз театр має досить великий репертуар, який постійно поновлюється новими виставами, серед працівників театру є багато Народних і Заслужених артистів України. Художнім керівником театру є Федір Стригун.
Вистави останнього десятиліття: “Гайдамаки” за Т.Шевченком, “Безталанна” І.Карпенка-Карого, “Маруся Чурай” Л.Костенко, “Павло Полуботок” К.Буревія, “Ромео і Джульєтта” та “Гамлет” В.Шекспіра, “Наталка-Полтавка” І.Котляревського, “Ідіот” Ф.Достоєвського, трилогія “Мазепа” Б.Лепкого, “Коханий нелюб” Я.Стельмаха, “Неаполь – місто попелюшок” Н.Ковалик, “Мадам Боварі” Г.Флобера, “Криваве весілля” Г.Лорки.

Репертуар театру Заньковецької на поточний місяць

Реклама на сайті

Коментарі

вверх