«Поетичний» Мар'ян Пиріг: Який клас Тичина, дякую тобі, Павло!

«Поетичний» Мар’ян Пиріг: Який клас Тичина, дякую тобі, Павло!


Ми в редакції декілька раз із задоволенням переслухали альбом, і запросили Мар’яна попити кавку і поговорити про музику, поезію та життя. Повну версію нашої невимушеної розмови рекомендуємо прослухати в навушниках, щоб проникнутись харизмою Мар’яна Пирога. А скорочений варіант пропонуємо почитати, бо це все суцільні цитато-крилато-фрази, і власне бачення музиканта того як (і для чого) твориться некомерційна, непопсова музика.

Про досвід записування альбому за три дні

Їду на три дні, що встигається за три дні, то робиться. Оце от розтягування цього задоволення: «О, я би тут щось переписав». Оці альбоми, які записуються за чотири роки, ну, я отріцаю таку канітєль.

Про особливості записування музики на природі

Сценарій був як пісеньки собі робити: які вночі, які вдень пишуться, які зранку. Це ж як кіно. «Липа шелестить» – інструмент вдень, а вокал – вночі. Або є текст «В темряві ночі», я пробую вдень – взагалі не йде, тобто йде ввечері. Але гітара записана вдень, і це все писалось на вулиці, доріжка є гітарна і ти вже там нічого не виріжеш, бо ти тоді будеш вирізати пташечки. А вночі вогонь горів і трошки тріщав. Тому там є такий глюк: на вокальній доріжці є ніч, а на гітарній – трошки день.

Про героїв та героїзацію

Шевченко навіть не попадає в мій план захоплення. Я собі вибрав чотирьох: Тичина, Сосюра, Богдан-Ігор Антонич, Франко. Така ситуація, і не боюсь цього говорити, що теж така от якась героїзація: має бути смуток, конкретний герой – це мертва людина, живих героїв не буває. Він вистражданий, виплаканий, за ним ридають матері і жінки, земля в крові – от тоді поважайте його, любіть. Я, наприклад, не хочу такого любити. Я, в принципі, людей люблю все далі, тим менше, і все більше явища я люблю згрубша.

Про музику дитинства та концепт платівки

Скажемо так, музика у мене на першому насправді місці. Мені в дитинстві пощастило – у мене був доступ до музики, що тоді мало у кого був. А я слухав платівки. Я втікав зі школи до дому з уроків, щоб послухати, бо мені не дозволяли – це татовий апарат. Ти втіхаря маєш витягнути платівку, делікатно дістати, пилючку протерти. Doors перший раз почув на платівці. І альбом Морісона Hotel. І все – він у мене улюблений, бо я його першого почув. Там перша сторона Морісона Hotel, а друга Hard Rock Cafe. Коли на якомусь CD слухаєш немає концепту платівки, бо воно на CD іде одним таким стосом, а там платівку треба перевертати на другу сторону. А там, опа, уже інший початок, інший кінець.

Про музику з платівок

Подадобались Slade, «Тріо Мареничів», The Animals, Uriah Heep. «Бітлів» я не любив, чомусь тоді, і «ролінгів».

Про музичне підґрунтя «Поетичного»

Дивна збірка…. Gentle Giant – Proclamation така пісенька, раніше його слухав і зараз вернувся до цього. Charles Mingus – Moanin’ – джазмен-контрабасист, там інструменталочка крутєйша. І Лорку. Гарсія той що. Є такий цікавий альбом 20-их, він акомпанує на піаніно, співає Аргентіна, така іспанська, вона навіть більше танцівниця, ніж співачка. Лорка він же такий містичний персонаж. І коли я знайшов цей альбом, то просто припух, що можна Лорку на піаніно послухати. І там такі балади приємні. Лорка теж таким був збирачем пісень, у нього навіть є збірка просто іспанських старих пісень. А це от він просто акомпанує на піаніно, а Аргентіна виконує.

Про процес та результат

Не все ти в тому житті встигнеш, не все скуштуєш, не все зробиш так, як там хотів. Хотів зробити так, але зробив насправді по-інакшому і задоволений результатом. Насправді це і має бути – задоволення результатом. І від процесу я відточрався не на шутку. Все йшло своїм шляхом, нікому до того невідомим, і його пройшлось.

Про редакторську роботу

Шишкін в музеї бігав картини домальовувати. Я проти такої канітєлі. Все як вийшло, так вийшло.

Про українські народні пісні

Українських пісень насправді – ну прооосто! Не знаю, чи в якогось народу ще стільки пісень є, і настільки різнобарвних, що їх можна навіть характеризувати. Ти конкретно знаєш, де пісня написана, яка в горах, а яка в степу. Бо там пісня йде конкретно в степ: Гого! А гуцульська така: Гегей! – в гори. Або десь там ліса, така пісня лісова.

Про таємниці, які приховує від шанувальників «Гич Оркестр»

Ми Франка хочемо вже давно писати. Але ми вже почали, скажемо так, дві пісеньки вже записались. Таємницю відкрию. Така робоча назва «Під маркою Івана Яковича». Суто поетичні переклади – там чотири староісландські балади, португальська пісенька, італійська, китайська і одна українська народна в перекладі на німецьку Іваном Яковичем. Такий інтернаціональний альбом. Хотілося би його до кінця року презентувати, бо це ще й рік Франка триває (100 років з дня смерті і 160 з дня народження). І тому ми хотіли би до Нового року, бо воно взагалі не афішується. От Шевченка рік був, крутяк, дивіться – Шевченко! І Тичину я теж з тих же міркувань робив, бо у нього в цьому році 125 років з дня народження. І з Тичиною ще такий глюк стався, що він є сучасником того ж Франка, і сучасником Міка Джагера, він оклигав у 67-му, коли всі крутєйші альбому вийшли. Він міг ручкатися з Франком, і дивитися виступи «Бітлів». Він в такий період жив якраз мощнєйший.

Завантажуйте собі альбом «Поетичний» за посиланням: www.ex.ua або слухайте онлайн, і насолоджуйтеся музикою, поезією і життям :)

Реклама на сайті

Коментарі

вверх